Екологічний аудит як інструмент вирішення проблеми забруднення довкілля

on 17 Март 2011.

Екологічна ситуація у світі ставить нові завдання перед державою та підприємствами, які починають або вже функціонують на ринку. Зміна клімату, ослаблення озонового рівня, забруднення атмосфери та вод (морів та річок) важкими металами і хімічними сполуками, виснаження і забруднення поверхневих вод і ґрунту, скорочення площі лісів, зниження здатності природного середовища до самоочищення і самовідновлення, утворення збудників нових захворювань рослин, тварин і людини - це лише частина проблем, які потребують термінового вирішення та які треба враховувати при веденні бізнесу.

Більше 80% ресурсів, що видобуваються, спрямовуються на підтримку ресурсовидобувних та ресурсомістких обробних виробництв. Виплавка 1 тонни сталі «з’їдає» до 20 т первинних ресурсів. Більше 75% відходів виробництва мають певний ступінь токсичності для навколишнього середовища і здоров’я людини. Марнотратний та деструктивний характер природокористування постійно породжує нові та все більш гострі екологічні проблеми, що свідчить про кризовий стан нинішньої державної політики природокористування [1].

Результати діяльності суб'єктів господарювання повинні узгоджуватися з вимогами збереження цілісності екосистем. Серед інструментів, які дають змогу встановити рівень такої узгодженості, дедалі вагомішу роль відіграють екологічний менеджмент і екологічний аудит (далі еко-аудит, еко-менеджмент).

Питання з формування теоретичних, методологічних, організаційних та економічних основ екологічного аудиту були розглянуті в роботах таких вчених, як Г.П. Серов, В.Л. Сидорчук, В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін і В.М. Навроцький , Т.П. Галушкіна, Л.І. Максимів А.А. Садеков та ін. Ці питання є актуальними та відкритими і потребують повнышого висвітлення.

Згідно з законом України, екологічний аудит – це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи екологічного управління та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту [2].

Основними завданнями екологічного аудиту є: збір достовірної інформації про екологічні аспекти виробничої діяльності об'єкта екологічного аудиту та формування на її основі висновку екологічного аудиту; встановлення відповідності об'єктів екологічного аудиту вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту; оцінка впливу діяльності об'єкта екологічного аудиту на стан навколишнього природного середовища; оцінка ефективності, повноти і обґрунтованості заходів, що вживаються для охорони навколишнього природного середовища на об'єкті екологічного аудиту. Конкретні завдання екологічного аудиту в кожному окремому випадку визначаються замовником, виходячи з його потреб, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України, характеру діяльності об'єкта екологічного аудиту [2].

Основним нормативним документом, який регулює екологічний аудит є закон України «Про екологічний аудит». У законі передбачено обов’язкове проведення екологічного аудиту, щодо об’єктів та видів діяльності, які становлять підвищену екологічну небезпеку, відповідно до переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України, у таких випадках:

  • банкрутство;
  • приватизації, передачі у концесію об’єктів державної та комунальної власності;
  • передачі або придбання у державну чи комунальну власність;
  • передачі у довгострокову оренду об’єктів державної або комунальної власності;
  • створення на основі об’єктів державної та комунальної власності спільних підприємств;
  • екологічне страхування об’єктів;
  • завершення дії угоди про розподіл продукції відповідно до закону;
  • в інших випадках, передбачених законом [2].

Але зараз переважна більшість підприємств, які завдають найбільшу шкоду довкіллю вже приватизовані. Це підприємства хімічної, металургійної промисловості, гірничовидобувні та енергетичні. Саме на їх частку припадає близько 90% викидів в атмосферу, забруднення стічних вод та токсичних відходів. Проводити екологічний аудит на таких підприємства можливо лише на добровільній основі, за згодою керівників підприємств, навіть якщо замовниками аудиту є органи місцевого самоврядування.

Замовник аудиту може бути власником підприємства, а це вже говорить про необ’єктивність сприйняття аудиторських висновків та створення деяких рамок аудиту, що робить його обмеженим. Можна зробити висновок, що на сьогодні існує гостра необхідність вдосконалення Закону України «Про екологічний аудит» та корегування його основних положень, стосовно об’єктів аудиту та його обов’язковості.

При проведенні екологічного аудиту найбільшу увагу треба приділити питанню екологічних витрат підприємства. Треба враховувати, що на підприємстві крім постійних, змінних витрат (які змінюються відповідно до зміни обсягу діяльності), а також умовно-постійних витрат не менш важливими є екологічні витрати, пов’язані з промисловою діяльності підприємства.

Запропоновано представити екологічні витрати у наступному вигляді:

1. Витрати на запобігання забруднення довкілля:

1.1 Витрати на очищення атмосферного повітря;

1.2 Витрати на утримання особливо охоронних територій;

1.3 Витрати на ліквідацію токсичних відходів виробництва і споживання;

1.4 Витрати на вивезення та захоронення сміття.

2. Витрати використання природний ресурсів:

2.1 Витрати на відновлення ресурсів і їх збереження з метою виробництва і споживання;

2.2 Плата за використовування природних ресурсів.

Подана класифікація екологічних витрат надає змогу більш детально аналізувати їх склад та динаміку на підприємстві, прогнозувати зміни у сфері охорони довкілля ті природокористування в цілому.

Виходячи з поданого матеріалу можна зробити висновок, що екологічний аудит має широке прикладне значення для дотримання та захисту прав людини на безпечне життя, для екологізації виробництва.

Екологічна ситуація в Україні може бути стабілізована шляхом зміни орієнтації соціально-економічного розвитку держави, формування ціннісних пріоритетів керівників, які призведуть до того, що українські підприємства застосовуватимуть принципи еко-аудиту, який є інструментом вирішення проблеми забруднення довкілля.

Список використаної літератури:

1. Чумак А. Н. Теоретические основы экологического аудита (Харьковский государственный экономический университет) [Електронний ресурс] / А. Н. Чумак. – 2007. – Режим доступу до статті: http://docs.google.com.

2. Закон України «Про екологічний аудит» [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – 2009. – Режим доступу до тексту закону: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws.

Науковий керівник – Афанас’єва Інна Іванівна, к.е.н., доцент кафедри обліку і аналізу господарської діяльності, Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля

Ця робота представлена на конкурс наукових робіт студентів „Экология и право: теория и практика”, який проводиться на кафедрі економіко-правових дисциплін Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

Руна