Правова охорона в галузі використання і охорони лісів

on 11 Апрель 2011.

Луганська область знаходиться в степовій зоні. Рослинність в результаті діяльності людини зазнала великих змін. Велика частина території області розорана, лише на схилах ярів, в долинах рік і в заповідниках (Стрілецький степ, Провальський степ) збереглися ділянки цілинної степової рослинності. Тут поширені різнотравно-типчаково-ковильні степи. Зростає більше тисячі видів різноманітних рослин.

Лісів мало (біля 7% території області). Вони розміщені вздовж річок, на схилах долин, балок і ярів. Переважають ліси байрачного типу. Вони ростуть в балках і відзначаються істотною різноманітністю: серед них нараховується близько 50 порід дерев і кущів. Переважають такі породи – дуб, береза, ясен. Підлісок представлений жовтою акацією, кущами терену, бузини, шипшини. Ці види зустрічаються на узліссі та прогалинах[2, с.83].

Ліс – величезне національне багатство. Він відіграє значну господарську, економічну й екологічну роль. Екологічна функція лісів полягає в тому, що вони є джерелом поліпшення клімату, захищають ґрунти від вітрової і водної ерозії, є місцем перебування звірів і птахів, використовується в рекреаційних, естетичних та культурно-оздоровчих цілях. З економічної сторони ліс є основним джерелом деревини, технічної, лікарської сировини, що використовується для різних галузей господарства. Ліс – основа паперової, меблевої та інших галузей промисловості.

Мета даної статті вивчити та дослідити ліс як природний об’єкт та визначити формування державної політики та функцій держави по управлінню в галузі використання і охорони лісів.

Аспекти даної теми вивчаються багатьма вченими. Це зокрема Н.Р. Малишев, А.Г. Бобков, А.П.Гетьман, М.В. Шульга, В.О. Чуйков, Н.Р. Кобецька, Г.І Балюк та ряд інших вчених. Але не всі питання, які стосуються використання та охорони лісів є досить вивченими і прийнятими до практиці. Так, вони містяться в нормах законодавчих актів, але не всі виконуються як органами державної влади, органами місцевого самоврядування так і самими громадянами нашої держави.

Правове регулювання лісових відносин ґрунтується на нормах Лісового кодексу України, затвердженого в новій редакції від 08.02.2006 р. Поняття лісу визначено в ст.1 ЛК України, відповідно до якої ліс – тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище [1]. Відповідно до ст. 39 ЛК України виділяють такі категорії лісів: захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції); рекреаційно-оздоровчі (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції); ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо); експлуатаційні ліси [1].

Нормативно-правові акти, які регулюють використання цього природного ресурсу: Закони України «Про охорону навколишнього середовища» від 25.06.1991 р., «Про природно-заповідний фонд», «Про екологічну експертизу». До галузевих відноситься Лісовий Кодекс, Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» від 09.09.2005 р., постанова КМУ від 29.04.2002 р. №581 Про затвердження державної програми «Ліси України на 2002-2015 роки», постанова КМУ від 01.03.2007 р. «Про затвердження Правил відтворення лісів». До екологізованих актів відносять норми Конституції України, Кримінального, Цивільного, Адміністративного, Господарського кодексів.

Умовами, що призводять до деградації лісових масивів Луганській області є: кліматичні умови області; надзвичайно високим техногенним пресом, що зазнають лісові масиви області «перевантаженої» промисловими підприємствами; високим рекреаційним навантаженням на ліси. На одного мешканця області припадає менше 0,1 га лісових насаджень; лісогосподарські підприємствами систематично порушуються терміни лісовідновлення; з недофінансуванням робіт з державних та місцевих бюджетів плани посадок не виконуються; небезпечна ситуація масового розповсюдження шкідників листяних та хвойних порід, що призводить до загибелі значних насаджень; хвойні ліси небезпечні у пожежному відношенні [4, С. 63].

Лісовий кодекс України містить окремий розділ ІІІ – «Державне регулювання та управління у сфері лісових відносин», в якому закріплена загальна компетенція органів державної влади та місцевого самоврядування в цій галузі [1].

Сучасні проблеми лісового сектору економіки України можна розділити на чотири групи:

1. Правові проблеми. Чинне законодавство і підзаконні акти недостатньо враховують особливості ринкової економіки в лісовому секторі. Питання власності і шляхи приватизації, оподаткування, оренди, система обліку і фінансування потребують удосконалення. Недостатньо враховані регіональні особливості (відмінності). Не повною мірою забезпечено практичне виконання міжнародних угод зі сталого лісоуправління.

2. Лісівничо-екологічні проблеми. Оптимізація лісокористування включає підвищення відсотку використання приросту, зростання питомої ваги поступових і вибіркових порубок. Поступова відмова від технологій, орієнтованих на використання важкої техніки як такої, що спричиняє значну шкоду природі; забезпечення виконання всіх лісівничих вимог при заготівлях деревини. Проблема охорона лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, формування стійких лісів.

3. Економічні проблеми. Забезпечення стабільного, достатнього і доцільного фінансування лісового господарства. Необхідно створити умови для довго строкових інвестицій, будівництва доріг, придбання техніки та обладнання. Формування ринку оптової та роздрібної торгівлі лісом, системи підрядів на проведення лісогосподарських робіт і заготівлі продуктів лісу. Непередбачуваність законодавства (особливо податкового і природоохоронного) виступає як окрема економічна проблема, що перешкоджає довгостроковому плануванню розвитку лісового господарства.

4. Соціальні проблеми. Недосконалий механізм розподілу функцій з розпорядження лісами між органами державної влади різних рівнів. Низький ступінь довіри до структур влади, високий правовий нігілізм у сучасному українському суспільстві, нерозвиненість суспільних лісових та екологічних організацій. Зростання числа і обсягів самовільних порубок, прояви тіньової економіки, випадки корупції.

Всі ці проблеми взаємопов'язані і доволі обумовлені. Головним результатом їх розв'язання було і залишається ефективне забезпечення державою «корисностей», які надаються лісами (джерело деревини і інших продуктів; основний еколого-стабілізуючий фактор; рекреаційний, генетичний і суспільно-історичний ресурс) [5, c. 17-18]. До пріоритетних напрямків по вирішенню цих правових недоліків слід віднести:

1. Розв'язання проблем власності на ліси і виробничі потужності, залучені в лісовому секторі економіки.

2. Досягнення оптимальної і стабільної організаційної структури органів державного управління й господарювання.

3. Ефективне розмежування повноважень держави з управління і господарювання.

4. Розробка і законодавче закріплення правил, що визначають принципи і норми ведення лісового господарства, які б забезпечували досягнення стратегічних цілей національної лісової політики.

5. Забезпечення керованості процесів, що відбуваються в лісовому секторі економіки.

З метою покращення стану існуючих та створення нових насаджень необхідно:

- створювати змішані соснові насадження, що максимально стійкі до негативних факторів природного та антропогенного походження;

- правильно організовувати рекреаційне використання лісів з одночасним створенням в них стійких насаджень;

- проводити своєчасні та якісні рубки догляду;

- в зріджених насадженнях створювати підпологові лісові культури та сприяти природному відновленню;

- проводити належний нагляд та своєчасну боротьбу зі шкідниками та хворобами лісу.

Ведення лісового господарства потребує вжиття негайних лісівничих та природоохоронних заходів, основні з яких:

- оформлення документації на право користування землею;

- забезпечення всіх господарств сучасним базовим лісовпорядкуванням; прискорення лісовпорядкування прийнятих лісів;

- введення заборони на проведення рубок користування в корінних природних байрачних лісах;

- підвищення якості роботи служби лісової охорони постійних лісокористувачів;

- поліпшення захисного лісорозведення, збільшення обсягів робіт по створенню дубових насаджень, підвищення якості та дотримання технології лісокультурних робіт, створення змішаних лісів;

- забезпечення достатнього фінансування лісогосподарських заходів з врахуванням змін, які сталися в лісовому фонді.

Окремим стратегічним питанням, що з роками буде відігравати все вагомішу роль в справі забезпечення раціонального невиснажливого лісокористування та забезпечення екологічної стабільності є наукове забезпечення всіх природоохоронних галузей лісового господарства [5, c. 17-18]. Тому важливим завданням є проведення наукових досліджень, спостережень за станом лісів, розробка регіональних рекомендацій з основних проблемних питань ведення лісового господарства, що значно унеможливлять масову загибель лісових насаджень та підвищать біологічну стійкість лісів.

Список використаної літератури:

1. Лісовий кодекс України // ВВР, 1994. - №17, зі змінами внесеними згідно з законами / ВВР, 2009. - №45. - ст. 684 від 02.12.2010.

2. Джигирей та ін. Основи екології та охорони навколишнього природного сереловища, (Екологія та охорона природи). Підручник. - Вид. 3-тє, доп. – Львів, афіша. - 2001. – 272 с.

3. Гетьман А.П./ Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве. – Х.., 1994.

4. Звіт про навколишнє середовища в Луганській області за 2006 рік.

5. Олійник Р., Попов М., Сторожук В. Лісова політика України. Умови реалізації та пріоритети // Лісовий і мисливський журнал, №3. - 2002.

Науковий керівник – Волкова Г.І., заступник начальника кафедри економико-правових дисциплин ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка

Ця робота представлена на конкурс науков их робіт студентів „Экология и право: теория и практика”, який проводиться на кафедрі економіко-правових дисциплін Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

Руна