До питання про адміністративну відповідальність за екологічні правопорушення

Проголошення у Конституції України людини, її життя і здоров'я найвищою соціальною цінністю, права кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля, обов'язку держави щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України створює першооснову для формування в Україні належного екологічного правопорядку та зумовлює необхідність пошуку нових і вдосконалення існуючих засобів та інструментів для його досягнення.

На сьогоднішній день в Україні спостерігається складна екологічна ситуація саме тому досягнення належного екологічного порядку надзвичайно важливе завдання для українського суспільства. На подолання екологічної кризи в країні, забезпечення екологічних прав громадян та створення відповідних засад сталого розвитку держави спрямовані основні напрями державної політики України в сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року. Одним з найважливіших засобів реалізації державної політики в цій сфері є створення дієвої та ефективної нормативно-правової бази, спроможної забезпечити функціонування екологічного правопорядку. Екологічний правопорядок не може існувати без налагодженої системи юридичної відповідальності. Для створення надійних засад охорони довкілля необхідне існування всіх видів юридичної відповідальності та особливо важливе місце в цій сфері посідає адміністративна відповідальність, головним призначенням якої є попередження та недопущення заподіяння значної шкоди охоронюваним законом цінностям, в тому числі навколишньому природному середовищу та здоров'ю людини. Переваги цього виду юридичної відповідальності проявляються також в оперативності реагування на правопорушення, що особливо важливо в сфері охорони довкілля.

Проте сучасний стан цього правового інституту значно відстає від потреб сьогодення. Він характеризується недостатньою систематизованістю законодавства, неповним врахування суб'єктів та об'єктів правопорушень, нечіткістю формалізації провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Зазначену проблему розглядали у своїх роботах такі вітчизняні та російські вчені, як В. І. Андрейцев, М. І. Єрофеєв, С. М. Кравченко, Н. Р. Малишев, В. Л. Мунтян, В. Ф. Погорілко, Б. Г. Розовський, Ю. С. Шемшученко, М. М. Бринчук, С.О. Боголюбов, О. Л. Дубовик, І. А. Іконицька, Б. В. Єрофеєв, О. С. Колбасов, В.В. Петров, але практично відсутні комплексні наукові дослідження на теоретичному рівні питань адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення, які б ґрунтувалися на сучасному законодавстві.

Увага вчених приділялася дослідженню специфіки цього виду юридичної відповідальності, зумовленої особливостями об'єкта охорони – навколишнього природного середовища, змісту поняття екологічного адміністративного правопорушення, питань вдосконалення адміністративних санкцій і порядку їх застосування.

Актуальність дослідження визначається важливим місцем, яке посідає інститут адміністративної відповідальності у забезпеченні екологічного правопорядку, незадовільним станом правового регулювання охорони довкілля засобами адміністративної відповідальності та необхідністю врахування специфіки цього виду юридичної відповідальності в сфері охорони довкілля у процесі оновлення адміністративно-деліктного законодавства України.

Для вдосконалення адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення пропонується наступне:

1. Особливості адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення визначають такі основні риси: по-перше, специфічний характер правовідносин, який утворюється внаслідок поєднання екологічних та адміністративних чинників у змісті цього правового явища, і, по-друге, особливі підстави виникнення правовідносин адміністративної відповідальності – екологічне адміністративне правопорушення. А тому максимальне врахування екологічних чинників (екологічного підгрунтя) дозволить повністю охопити об'єкти адміністративно-правовим захистом та сприятиме створенню надійних засад охорони довкілля засобами адміністративної відповідальності [1, c. 67].

2. Ознакою екологічності досліджуваного виду правопорушень є негативний вплив (реальний чи ймовірний) на довкілля. Специфічність розглядуваного виду правопорушень визначає складний еколого-адміністративний характер протиправності цього виду правопорушень, який дозволяє виділити формальний, матеріальний та спеціальний аспекти протиправності, що в сукупності розкривають юридичну сутність екологічного адміністративного правопорушення. Тому повне охоплення захистом адміністративної відповідальності об'єктів правової охорони (довкілля, його компонентів) можна досягти за умови максимального врахування матеріального аспекту протиправності (вимог екологічного законодавства). Цю обставину необхідно врахувати в процесі оновлення адміністративно-деліктного законодавства [2, c. 310 – 312].

3. Запропоновано комплексний підхід до класифікації екологічних правопорушень, який ґрунтується на таких критеріях: 1) зміст цінності, що охороняється нормами екологічного права та адміністративними стягненнями (екологічна безпека, екологічні права громадян, здоров'я населення, право власності на природні об'єкти, ресурси); 2) компонент довкілля (природний об'єкт, ресурс, екосистема), який використовується та (чи) піддається негативному впливу; 3) джерело негативного впливу на довкілля. Такий підхід до класифікації екологічних правопорушень дозволить краще систематизувати екологічні правопорушення в новому адміністративно-деліктному законодавстві [3, c. 75].

4. Об'єктом екологічного правопорушення, який найбільше, порівняно з іншими елементами складу проступку, відображає характер суспільної небезпеки діяння, є не абстрактні суспільні відносини, а охоронювані адміністративними санкціями цінності: довкілля, його компоненти (об'єкти, ресурси, екосистеми) та екологічна безпека як важливі і не переходящі цінності для людини, її життя та здоров'я, що потребують захисту від протиправних посягань [4, c. 56].

5. На підставі аналізу екологічного законодавства, в якому встановлено ряд обов'язків для користувачів природних ресурсів та осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду довкіллю, обґрунтовується необхідність усунення в законодавстві невідповідностей між двома елементами правового статусу суб'єктів права – юридичних осіб, – обов'язками і відповідальністю в сфері охорони довкілля і встановлення адміністративної відповідальності юридичних осіб за екологічні правопорушення та систематизацію норм, що її регулюють у новому адміністративно-деліктному законодавстві [5, c. 476].

6. Вдосконаленню охорони довкілля засобами адміністративної відповідальності значною мірою сприятиме посилення превентивної функції адміністративних стягнень. Напрямами їх вдосконалення є збільшення розмірів адміністративних штрафів за правопорушення, пов'язані з забрудненням довкілля (земель, вод, атмосферного повітря) та порушенням вимог екологічної безпеки. Превентивна функція адміністративних штрафів значно посилиться за умови введення до числа суб'єктів відповідальності за екологічні правопорушення юридичних осіб та встановлення щодо них значно більших розмірів штрафів, порівняно із штрафами, що застосовуються до фізичних осіб. Є необхідність закріпити в адміністративно-деліктному законодавстві як адміністративні стягнення такі види обмежень та позбавлень спеціальних прав, як зупинення дії, анулювання дозволу (ліцензії), а також зупинення та припинення діяльності юридичної особи [6, c. 207 – 208].

7. Вдосконаленню механізму застосування законодавства про адміністративну відповідальність за екологічні правопорушення сприятиме оптимізація системи органів адміністративної юрисдикції. Є необхідність усунення дублювання юрисдикційних функцій двома підсистемами органів адміністративної юрисдикції в сфері охорони довкілля – підсистемою органів Мінекоресурсів України та підсистемою галузевих органів. Запропоновано обмежити юрисдикційні функції галузевих органів, сконцентрувавши їх в системі органів Мінекоресурсів України та розширити адміністративну юрисдикцію судових органів [7, c. 154 – 155].

8. Для розширення юрисдикції судових органів у справах про адміністративну відповідальність за екологічні правопорушення запропоновано такі критерії: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, вид адміністративного стягнення та вид суб'єкта правопорушення [8, c. 312].

9. Гарантом дотримання та захисту прав осіб в адміністративно-деліктних відносинах має стати адміністративний суд. Адміністративне судочинство може бути диференційоване на дві форми: адміністративну юстицію (оскарження рішень, дій, бездіяльності органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб), та адміністративно-деліктну юстицію (розгляд справ про адміністративні правопорушення) [9, c. 315].

Отже, якщо ми введемо до законодавства наведені вище пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності за екологічне правопорушеннями, то на нашу думку, це сприятиме покращеню екологічного порядку в Україні.

Списки використаної літератури:

1. Кунін І. Адміністративна відповідальність як інструмент правової держави // Право України. – 1998. – № 5. – С. 66 – 68.

2. До питання про адміністративну відповідальність за екологічні правопорушення // Держава і право. Щорічник наук. праць молодих вчених. – Вип. 2. – К.: Ін Юре, 1999. – С. 308 – 313.

3. Кунін І. Проблеми кваліфікації екологічних правопорушень // Право України. – 1999. – № 8. – С. 71 – 76.

4. До питання про реформування інституту адміністративної відповідальності // Матеріали першої науково-теоретичної конференції "Адміністративне право: сучасний стан і напрямки реформування" (18-21 червня 1999 року, м. Яремче). – К., 1999. – С. 56 – 57.

5. Досвід систематизації екологічного законодавства Швеції // Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – Вип.11. – К.: Видавничий Дім "Юридична книга", 2000. – С. 468 – 476.

6. Система та види адміністративних стягнень за екологічні правопорушення // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 3. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Спілка юристів України; Видавничий Дім "Юридична книга", 1999. – С. 202 – 208.

7. Питання реформування законодавства про адміністративну відповідальність за екологічні правопорушення // Матеріали другої науково-теоретичної конференції "Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування" (26-27 травня 2000 року, м. Суми). – К., 2000. – С. 154 – 156.

8. До питання про місце і роль судових органів щодо розгляду справ про адміністративну відповідальність за екологічні правопорушення // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 9. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2001. – С. 310 – 316.

9. Підвищення ролі та місця суду в системі органів адміністративної юрисдикції як умова вдосконалення механізму захисту прав та свобод громадян в адміністративно-юрисдикційному процесі // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Україна, Японія, Європа: шляхи демократизації державно-правових систем" (17-20 жовтня 2000 року, м.Київ). – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. – С. 313 - 315.

Науковий керівник – Г.И. Волкова, старший викладач кафедри економико-правових дисциплин ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка.

Ця робота представлена на конкурс науков их робіт студентів „Экономико-правовые проблемы: вызовы современности”, який проводиться на кафедрі економіко-правових дисциплін луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.

Руна