Захист від недобросовісної конкуренції

Особливим видом порушення конкурентного законодавства є недобросовісна конкуренція. До неї відносять будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

3 переходом до ринкової економіки учасники господарської діяльності дедалі частіше почали стикатися з новою формою боротьби між суб’єктами господарювання - недобросовісною конкуренцію, яка немов іржа почала руйнувати i так не до кінця та доволі хиткі основні засади та принципи здійснення господарської діяльності в Україні.

Законодавство про недобросовісну конкуренцію насамперед, ґрунтується на конституційні забороні недобросовісної конкуренції та конституційному обов'язку держави захищати конкуренцію в підприємницькій діяльності (ч. З ст.42 Конституції України). Ця заборона заснована на принципі свободи конкуренції в підприємницькій діяльності, що сформована у ч.1 ст.42 Конституції України; кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. Саме ж поняття «недобросовісна конкуренція» визначене у ст.1 Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» як будь-які дії в конкуренції що суперечать правилам, торговим чи іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Захист економічної конкуренції в Україні, в тому числі від зловживань монопольним положенням, антиконкурентних погоджених дій суб’єктів господарювання,анти конкурентних дій органів влади,монополізації ринку здійснюється через механізм правового регулювання. Складовою частиною цього механізму є юридична відповідальність суб’єктів господарювання та інших посадових осіб за порушення законодавства про захист конкуренції[1].

Важливе значення у забезпеченні економічної безпеки України є захист її ринкових основ і, передусім захист економічної конкуренції. Безпека країни складається з безпеки її структурних складових і насамперед із безпеки її первинної ланки господарювання. Разом з тим, економічні інтереси держави і її структурних складових не завжди збігаються. Про це свідчить реакція на вплив ринкової конкуренції на економіку країни в цілому і на економіку окремого підприємства. Однак для окремого підприємства – це головна біль, боротьба за утримання на плаву в бурхливому океані підприємницького ризику.

Визначення місця і ролі конкурентного законодавства України в гармонізації інтересів суспільства й окремої її первинної ланки господарювання, в досягненні необхідного рівня їхньої безпеки – це і є мета цієї статті.

Сьогодні мало хто викликає сумнівів, що добросовісна конкуренція – двигун ринкової економіки. В одному з американських судових рішень конституційне законодавство характеризується як «всеосяжна хартія економічної свободи, спрямована на збереження вільної й безперешкодної конкуренції як правила торгівлі». Вона ґрунтується на тому, що «нічим не стримувана взаємодія конкуруючих сил призведе до оптимального розподілу наших економічних ресурсів, максимально низьких цін, максимально високої якості та максимального матеріального прогресу і водночас створить умови, що сприятимуть збереженню наших демократичних, політичних і соціальних інституцій ”[2].

Добробут споживачів, який є найбільш об’єктивним індикатором нормального функціонування ринкової економіки, краще забезпечуються конкурентними ринками, що пропонують товари і послуги, які споживачі бажають одержати за цінами, що вони готові сплачувати. Якщо конкуренти недобросовісно конкурують, переваги конкурентного ринку втрачаються, завдається шкода, як інтересам споживачів, так і конкуренції.

Тож, на основі вищевикладеного, можна стверджувати,що недобросовісній конкуренції властиві такі ознаки [4]:

1. Це поведінка у сфері конкретного господарювання.

2. Вона суперечить правилам законодавства та чесним звичаям у підприємстві.

3. Вона завдає шкоди або створює загрози заподіяння шкоди суспільним інтересам виробників і споживачів.

Значний вплив на правозастосування та розвиток законодавства про захист від недобросовісної конкуренції має судова практика розгляду спорів у справах про недобросовісну конкуренцію. Високопрофесійному розгляду таких спорів сприяє спеціалізація суддів системи господарських судів, згідно з якою спори, що виникають з конкурентного законодавства, як і спори щодо інтелектуальної власності, розглядаються одними й тими самими суддями (колегіями суддів). Найбільш вагомим, у контексті формування цілісних та взаємоузгоджених систем захисту конкуренції та захисту об’єктів інтелектуальної власності, є внесок відповідних палат Верховного Суду України та Вищого господарського суду України.

Говорячи про недобросовісну конкуренцію, слід враховувати, що вона зумовлена неправомірним використанням об’єктів охорони права промислової власності, чужої ділової репутації, інших досягнень підприємств, дискредитацію підприємств, товарів чи діяльності конкурента, введенням в оману споживачів відносно конкурентів та отриманням неправомірних переваг в конкуренції, посягає на це майнове благо задля неправомірного отримання додаткових прибутків у порівнянні із іншими аналогічними виробниками.[5]

Погодження органами Комітету проектів рішень органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, адміністративно – господарського управління та контролю попередило щонайменше 2600 випадків обмежень конкуренції, дискримінації суб’єктів господарювання. Безперечно, все це сприяє економічній безпеці держави.

Але, як i будь-яке соціальне явище має і нега¬тивні характеристики.

По-перше, за своєю суттю це не просто взаємодія конкуруючих сил, i не «змагання між суб'єктами господарювання» з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку» як зазначено в Законі України «Про захист економічної конкуренції» від 1 січня 2001р. [3]

По-друге, розподіл конкуренції на добросовісну і недобросовісну, тобто на законну и не законну, моральну та аморальну допустимо з точки зору права та моралі, але не з економічної точки зору, бо замасковує її об’єктивну суть. Економічна конкуренція буває лише внутрішньогалузевою,міжгалузевою, та міжнародною. Сукупний результат усіх названих форм – регулювання пропорцій економіки.

Законодавство про недобросовісну конкуренцію, насамперед, ґрунтується на конституційній забороні недобросовісної конкуренції та конституційному обов’язку держави захищати конкуренцію в підприємницькій діяльності (ч.3 ст.42 Конституції України). Це заборона заснована на принципі свободи конкуренції в підприємницькій діяльності , що сформована у ч.1 ст.42 Конституції України:кожен має право на підприємницьку діяльність,що не заборонена законом.

Отже, недобросовісна конкуренція – це неправомірні дії суб’єктів господарювання, органів влади та управління які посягають на встановлений державою порядок конкуренції, здійсненні конкуренції, здійснення господарюючими суб’єктами чесної підприємницької діяльності та державні гарантії, щодо захисту прав споживачів.

Захистом від недобросовісної конкуренції є визначена законом діяльність держави, її органів і посадових осіб, які контролюють процес конкуренції, самих учасників конкуренції, спрямована на встановлення елементів матеріально – правових та інших чесних звичаїв у підприємницькій діяльності, припинення недобросовісної конкуренції та притягнення винних до відповідальності.

Література:

1. Конкурентне законодавство України: Юрид. Зб-к, - К.,2002.

2. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001р.// Відомості Верховної Ради України. – 2001. -№12.-ст. 64

3. Конституція України : Закон України № 254 к/96 від 28 червня 1996 року

4. Про захист від недобросовісної конкуренції /Закон України від 7 червня 1996 р. №236/96-ВР.

5.Регулювання конкуренції :досвід та проблеми // Адвокат. – 1997.-№1 ст.17.

Науковий керівник – В.М. Тісунова, доктор економічних наук, професор, професор кафедри економико-правових дисциплин ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка

Ця робота представлена на конкурс науков их робіт студентів „Экономико-правовые проблемы: вызовы современности”, який проводиться на кафедрі економіко-правових дисциплін луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

Руна