Проблема забруднення водних ресурсів як наслідок духовної кризи людства

Протягом багатьох років людина будучи по своїй суті істотою жадібною і не здатною до самообмеження нещадно черпала і використовувала водні ресурси для задоволення власних потреб, не думаючи при цьому про ймовірні наслідки. Але всьому існує межа. Нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвиток суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб упродовж останніх 100 років призвели до глобальної екологічної кризи. За прогнозами експертів ООН, «якщо людство витрачатиме воду такими самими прискорюваними темпами, як і до цього часу, то до 2100 р. запаси прісної води остаточно вичерпаються» [2, с. 16]. З огляду на це постає необхідність створення загальнолюдської стратегії, що охоплюватиме буквально всі грані життєдіяльності людей і «сприятиме формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення, а також більш ефективному, науково обгрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання» [1].

Отже метою даної роботи є виявлення основних факторів, які впливають на забруднення навколишнього природного середовища, виявлення головних причин надмірного забруднення водних ресурсів і пошук оптимальних шляхів вирішення цієї проблеми. Дослідженню цієї теми присвятили свої роботи В.М. Лопатін, Н.В. Ільницька, Ю.С. Шемшученко, В.В. Петров, К.М. Петров, В.С. Крисаченко, але у зв’язку з розвитком і розповсюдженням новітніх технологій виникає необхідність вивчення головних факторів забруднення і способів їх обмеження саме з точки зору сучасності.

Необхідність негайного порятунку навколишнього природного середовища сумнівів не викликає, але для цього потрібно розібратися з першопричинами розвитку екологічної кризи. Найголовнішими з них є:

- техногенна – наявність конфлікту між техносферою та біосферою;

- духовна – занепад людської моралі.

Активна індустріалізація, хімізація, мілітаризація, розвиток атомної енергетики, машинобудування та транспорту наприкінці ХХ – початку ХХІ століття призвели до виснаження природних ресурсів та надзвичайного забруднення довкілля. Заради задоволення своїх потреб, що дедалі зростають, і підвищення комфортності існування людина нехтує довкіллям. Такий розвиток подій став можливим через занепад духовності, зниження культурного та морального рівня не тільки окремих громадян, а цілих народів. Таким чином, першочерговим завданням на сьогоднішній день є підвищення рівня самосвідомості людства, знищення та викорінення нігілізму, аморальності та легковажності, адже вони є основними чинниками, які призводять до деградації особистості, і як наслідок – байдужості до оточуючого навколишнього середовища.

Немалозначущим фактором деградації суспільства є економічний фактор. Жадоба швидкої наживи і збагачення грає велику роль у психології сучасної людини. На шляху до збагачення люди нехтують моральними цінностями, не кажучи вже про чинне законодавство. Тому насамперед необхідно змінити своє ставлення до оточуючого нас природного середовища. З цією метою потрібно перебудувати пріоритети серед загальнолюдських цінностей, внести деякі корективи у повсякденне життя:

- ввести обов’язковий курс основ екології до загальної освіти, адже на теперішній час рівень екологічної освіти пересічних громадян, керівників підприємств, державних організацій, уряду є вкрай низьким;

- забезпечити широкі маси населення своєчасною, повною і об’єктивною інформацією щодо стану навколишнього природного середовища, адже відсутність постійної об'єктивної інформації про екологічний стан природного середовища, про винуватців забруднень і вжиті заходи для поліпшення ситуації загрожує занепадом свідомості громадськості;

- всіляко стимулювати знання та виконання громадянами чинного екологічного законодавства, адже тільки високий рівень самосвідомості, знання та чітке додержання законів можуть гарантувати дієвість законодавства.

Таким чином, підвищення рівня самосвідомості буде запорукою стабільного становища навколишнього природного середовища у майбутньому. Але нинішня нестабільна ситуація вимагає рішучих дій вже сьогодні. Для рішення цієї проблеми необхідно вживати заходи на законодавчому рівні. По-перше потрібно обмежити розповсюдження забруднення, яке утворюється в процесі експлуатації діючих промислових підприємств, шахт, нафтопромислів, рудників, підприємств сільського і комунального господарств.

Значно зменшити забруднення води побутовими, сільськогосподарськими або промисловими стоками, що скидається підприємствами, можна шляхом фізичного, безреагентного впливу на забруднену воду, що дозволяє не збільшувати кількість одержуваних осадів. Такий метод був розроблений у науково-дослідницькому інституті «Екологія й альтернативна енергетика» при Університеті «Україна». Перевагами даного методу є: забезпечення ефекту сінергізму при роботі встаткування, енергетична економічність і глибина очищення води, невимогливість до вхідних параметрів води, проточний режим очищення, компактність й автономність роботи встаткування, низькі експлуатаційні витрати. Крім того електроімпульсний метод очищення води є універсальним, що дозволяє очищати воду будь-якого ступеня забруднення. В якості експерименту були очищені: морська вода Азовського моря - до рівня норм питної води, підземні шахтні води Донбасу – до рівня питної води, каналізаційні стоки центрального колектора м. Києва були знезаражені від рівня наявності кишкової палички 2431011 бактерій/літр практично до 0, тобто більш ніж в 100 млрд. разів [3].

Для дифузійних же джерел забруднення, які на відміну від точкових джерел не можна регулювати найбільш ефективними засобами боротьби є:

- організація й реконструкція порушених водоохоронних зон і смуг;

- розробка й впровадження екологічно безпечних систем зберігання й утилізації всіх видів відходів;

- організація збору й очищення зливового стоку з урбанізованих територій.

Не менш шкідливим для навколишнього природного середовища є теплове забруднення, джерелом якого служать підігріті води теплоелектростанцій і промисловості, які скидаються у водойми. Підвищення температури природних вод змінює природні умови для водних організмів, знижує кількість розчиненого кисню, змінює швидкість обміну речовин.

Основна кількість води у цих галузях витрачається на охолодження. Перехід від водного охолодження до повітряного дозволить скоротити на 70-90% витрати води в різних галузях промисловості. У цьому сенсі вкрай важливими є розробка й впровадження новітнього встаткування, що буде використовувати мінімальну кількість води для охолодження.

По-друге важливим завданням сьогодення є раціоналізація використання водних ресурсів, особливо у сфері сільського господарства, адже на даний момент часу «70 % прісної води, що споживається у світі, йде на зрошення, хоча майже половина її втрачається, не досягаючи кореневої системи рослин» [2, с.17]. Значне зменшення витрат води при зрошенні можливо досягти завдяки впровадженню системи краплинного поливу. Цей метод дозволяє одержати максимальні результати й мінімально використати воду, добрива й інші ресурси. При краплинному зрошенні добре очищена вода надходить до того шару ґрунту, де знаходиться корінь. Причому зволожується тільки зона поширення коріння, міжряддя залишаються сухими. Таким чином, витрата води й енергії при краплинному зрошенні в 2...5 разів менше, ніж при традиційних способах поливу. Крім того при використанні цього способу в 3...4 рази знижуються норми внесення мінеральних добрив, які подаються разом з водою безпосередньо до кореневої зони кожної рослини, отже рівень забруднення у результаті поверхневого стоку із сільськогосподарських земель теж значно знизиться.

По-третє, необхідно вжити заходів до очищення забруднених та збереження чистих водних об’єктів.

Підґрунтям же захисту довкілля повинна стати дієва нормативно-правова база та належний контроль органів державної влади, органів місцевого самоврядування та спеціально уповноважених органів з питань захисту навколишнього природного середовища за виконанням законодавчих актів окремими водокористувачами. Окрім цього необхідно забезпечити належне економічне стимулювання використання чистих («зелених») технологій у виробництві для поліпшення якості вод, запобігання їхнього забруднення й перегріву (податкові пільги, пільгове кредитування, заохочувальні ціни й надбавки на екологічно чисту продукцію).

Таким чином, для збереження та відновлення водних ресурсів необхідно на державному рівні якомога скоріше вжити такі заходи:

- обмежити промислові скиди у ріки, озера й інші водні об'єкти;

- очистити русла і заплави рік та озер від сміття, що скопилося;

- удосконалити технології виробництва й технології утилізації відходів на основі новітніх науково-технічних знань;

- здійснювати жорсткий контроль за скиданням з полів добрив та ядохімікатів;

- установити жорсткий контроль за потраплянням фекальних мас у русла рік;

- проводити суспільно-повчальні заходи задля інформування населення щодо всієї важливості цієї проблеми.

Але все викладене вище не матиме сенсу, якщо моральна деградація, нігілізм й, особливо, цілковита байдужість до навколишнього середовища і надалі поширюватиметься серед громадян, власників підприємств, громадських і державних діячів, адже доки людство не усвідомить усієї важливості цієї проблеми і не вийде зі стану духовної стагнації, доки воно не припинить жити за принципом «після нас – хоч потоп», доти не покращиться стан навколишнього природного середовища.

Список використаної літератури:

1. Водний кодекс України. – Х.: Одиссей, 2010. – 59 с.

2. Білявський Г.О. та ін. Основи екології: Підручник / Г.О. Білявський, Р.С. Фурдуй, І.Ю. Костіков. – 2-ге вид. – К.: Либідь, 2005. – 408 с.

3. http://hitech-uu.org.ua/ieae/ecology/очистка-сточных-вод/

Науковий керівник – Волкова Г.І., заступник начальника кафедри економико-правових дисциплин ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка

Ця робота представлена на конкурс науков их робіт студентів „Экология и право: теория и практика”, який проводиться на кафедрі економіко-правових дисциплін Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка