Щодо питання удосконалення системи відповідності у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів

Охорона, захист, використання та відтворення лісів як одного з природних ресурсів є обов’язком держави. Україна наголошує на державному обов’язку щодо захисту екологічної безпеки. У ст. 13 і 14 Конституції України підкреслено, що головним національним скарбом є земля, яка перебуває під особливою охороною держави, а природні ресурси у межах території України є об’єктом власності українського народу. Також у статті 16 йде мова про те що, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов’язком держави [1].

На шляху міжнародних інтеграційних процесів, становлення та удосконалення правових норм, що регулюють відносини у сфері використання природних ресурсів в Україні має відбуватися з урахуванням вимог права Європейського союзу (ЄС). Це передбачає його реформування правової системи України та приведення її у відповідність до європейських стандартів.

При цьому ми маємо те, що сучасний стан людської цивілізації вивів екологічні проблеми на рівень глобальних. Охорона є одним з головних напрямів діяльності ЄС і актуальною проблемою для України. Тому метою співробітництва в галузі правової охорони довкілля є створення безпечного і сприятливого для людини загальноєвропейського екологічного простору [2].

Можна стверджувати, що питання удосконалення лісного законодавства та гармонізації його із законодавством Європейського Союзу на даний час е таким, що заслуговує пильної уваги з боку вітчизняної правової науки, та з кожним роком набуває все більшої актуальності.

На наш погляд, на цьому шляху відбуваються позитивні зміни, а саме: затвердження відповідно до ст. 89 Лісового кодексу України Кабінетом Міністрів України Положення про державну лісову охорону.

Однак, аналізуючи проблему удосконалення чинного українського лісового законодавства, та питання його гармонізації із законодавством ЄС, вважаємо необхідним звернутися до не менш актуального на нашу думку питання встановлення відповідальності за правопорушення у сфері охорони природних ресурсів. Вивчення законодавчих актів, в яких закріплені підстави юридичної відповідальності за вчинення зазначених правопорушень показує, що основним нормативним актом у даній сфері є Кодекс України про адміністративні правопорушення, у якому існує цілий підрозділ з якого можна скласти групу правопорушень у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

До таких правопорушень відносять незаконне використання земель державного лісового фонду, порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці, незаконну порубку, пошкодження та знищення лісових культур і молодняку, знищення або пошкодження підросту в лісах, здійснення лісових користувань не згідно з метою або вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку, порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів спілої деревини, пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду, самовільне сінокосіння і випасання худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, введення в експлуатацію виробничих об'єктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси, пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, шкідливими викидами, відходами і покидьками, засмічення лісів побутовими відходами і покидьками, знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду, знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах, знищення корисної для лісу фауни, порушення вимог пожежної безпеки в лісах, самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків [5].

Що ж стосується підстав для кримінальної відповідальності за порушення встановленого порядку використання природних ресурсів, а саме лісових ресурсів, то аналіз Кримінального кодексу України показує, що даний вид відповідальності передбачений лише у двох випадках, серед яких навмисне знищення або суттєве пошкодження лісових масивів шляхом підпалу і незаконна порубка лісу [6].

На даний час екологічні проблеми в Україні стають дуже актуальними, і особливо це стосується стану українських лісів. Лісівники замовчують хиби своєї діяльності, що призвели до зміни ландшафтів структури ґрунтів, екологічних функцій лісів. Природа вже неодноразово мстилася за бездумне знищення лісів на гірських схилах, як приклад можемо навести катастрофічні повені у Закарпатській області за останні 10 років, що призвели до великих збитків та людських жертв. Однією з причин такої ситуації є, на наш погляд, недосконала система відповідальності за вчинені порушення норм земельного права. Як нам відомо, злочини насамперед кваліфікуються та відрізняються від інших видів правопорушень розміром небезпеки та заподіяної шкоди та інших негативних наслідків. Серед адміністративних правопорушень у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів зазначено багато таких, склад яких може у повному обсязі відповідати складу кримінального злочину, а наслідки, які вони можуть спричинити, є катастрофічними. Тобто, вважаємо необхідним, поряд з гармонізацією в цілому лісового законодавства до законодавства Європейського Союзу, звернути у вагу та кардинально переглянути систему відповідальності у зазначеній сфері. Мова йде про перегляд системи адміністративних стягнень, що застосовуються до правопорушень у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, з метою їх приведення до сьогоденних реалій. Окрему частку адміністративних правопорушень у даній сфері вважаємо також необхідним закріпити як злочини у Кримінальному законодавстві, обґрунтовуючи дане положення тими небезпечними наслідками, які може спричинити їхнє вчинення. Серед таких адміністративних правопорушень, які можна кваліфікувати як кримінальні злочини пропонуємо виділити наступні: незаконну порубку, пошкодження та знищення лісових культур і молодняку, знищення або пошкодження підросту в лісах, пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, шкідливими викидами, відходами і покидьками знищення корисної для лісу фауни. Ще доцільніше було б об’єднати дані злочини та виділити їх в окрему групу у Кримінальному кодексі України.

Список використаної літератури:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, затверджена Указом Президента України від 11 червня 1998 р. № 615/98 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http//www/mfa.gov.ua/ua/publication/content/2990.htm

3. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. № 3852-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст. 99.

4. Про затвердження Положення про державну лісову охорону: постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 р. № 976 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.

6. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.

Науковий керівник – Г.И. Волкова, старший викладач кафедри економико-правових дисциплин ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка.

Ця робота представлена на конкурс науков их робіт студентів „Экономико-правовые проблемы: вызовы современности”, який проводиться на кафедрі економіко-правових дисциплін луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.