Роль лісу в екологічній стабілізації ландшафтів України

Українські землі історично належали до складу різних держав, тому склалися значні регіональні відмінності в ході становлення правового регулювання використання лісів і відповідно ведення лісового господарства.

Лісами планети на сьогодні накопичено 82% всієї фітомаси Землі, або біля 1960 млрд. т. Кожного року в усьому світі заготовлюється 2,5 млрд. м? деревини. На ліси припадає до 40% усього кисню, що виділяють рослини [4, c. 61]. Усе це свідчить про глобальне значення лісів як для підтримання життєдіяльності біосфери, її функціонування, так і для всіх форм та проявів діяльності людини.

Актуальність даного питання виражається в неефективності організації ведення лісового господарства, поєднання функцій державного управління і контролю у сфері використання, охорони, захисту лісового фонду і відтворення лісів.

Дане питання є досить дискусійним для сьогодення, проблемою вирішення даної проблеми займалися ряд вчених, серед яких: М.І. Долішній, Б.М. Данилишин, В.М. Геєць, В .С. Стойко, В.П. Руденко та інші. Але до кінця ця проблема залишається не вирішеною, тому ця проблема є однією з найактуальніших в наш час та потребує оперативного її вирішення.

На думку Удода В.М., головною причиною глобальних проблем стану екосистеми є технократична концепція у взаємовідносинах людини і природи. Наслідком такого ставлення до природи є:

неузгодженість господарської діяльності людини з основними принципами і законами загальної екології;

темпи і спрямованість розвитку природних систем та дія антропогенних факторів не завжди співпадають між собою;

соціально-економічні процеси в природно-штучних екосистемах зумовлюються непідвладними природі закономірностями [3, с. 120].

Метою даної статті є визначення позицій вчених, по даній темі, охарактеризування основних проблем та запропонування шляхів вирішення даної проблеми.

За площами лісів і запасами деревини Україна належить до малолісових районів Європи (у середньому на душу населення припадає 0,17 га лісів і 16,4 м запасу деревини). Природні і штучні ліси її, включаючи і лісосмуги, займають лише 15% території, що втричі менше, ніж було на початку нової ери. Завдяки сприятливому клімату і досить багатим ґрунтам продуктивність лісів загалом висока. Середній приріст на 1 га лісу становить 4,22 м3, а середній запас деревостанів, – 153 м/га. Майже 79% лісів має високу продуктивність і повноту. Загальний запас деревини оцінюється в 1 млрд. м3. Вікова структура лісів України: стиглі та перестійні (віком 81–120 років) – 0,5 млн. га (6%), пристигаючі – 0,8 млн. га (10%), середнього віку – 3,2 млн. га (38%), молодняки (до 20 років) – 3,9 млн. га (46%). Як бачимо переважають молодняки та середньовікові ліси, значно менше пристиглих та стиглих і перестійних лісів. [2, с. 2].

Ліс – могутній природний фактор, що впливає безпосередньо на водний режим вкритих лісом і прилеглих територій, а також гірських потоків і рік на всій їх протяжності, на процеси кругообігу води, заболочування і розболочування і т.д. Велика роль лісів і лісистості водозбірної площі у підтриманні на відповідних територіях підґрунтового, інфільтраційного стоку на певному рівні. Зменшення лісистості водозбірної площі на 1% призводить до зменшення постійного стоку в річках на 2-2,5%. Знищення лісів викликає різке обміління річок і навіть повне їх висихання. Правда, ліси не можуть збільшити або зменшити сумарну кількість опадів і випаровування на Землі. Проте розподіл атмосферної вологи, місцеве випаровування і стік, а також характер стоку значною мірою залежать від лісів. Водорегулюючий вплив лісів з особливою силою проявляється під час злив, які викликають повені.

Розглядаючи питання, щодо основних функцій лісів в екостабілізації територій, потрібно виділити два основних напрями: природотворчу функцію та соціальну функцію лісу.

Завдяки екологічним, фізичним і біологічним властивостям ліси виконують важливу природотворчу функцію, яка є наслідком-загальновідомого трансформуючого впливу деревного покриву і нижніх ярусів лісового біоценозу на хід, інтенсивність і напрямок усіх геофізичних і геохімічних процесів, що відбуваються в біосфері на ділянках, зайнятих лісом [1,с.110]. Ліси як біологічні системи краще багатьох інших типів біоценозів суші вбирають і перетворюють сонячну енергію, створюють первинну біологічну продукцію, нагромаджують і поновлюють запаси біомаси, прискорюють кругообіг речовин та енергії в біосфері, послаблюють інтенсивність денудаційних явищ.

Прискорені темпи технічного прогресу, невпинне зростання чисельності населення і задоволення його потреб викликають глибокі зміни в природі. Нині на значних територіях повністю змінюються природні ландшафти: рослинний природний покрив поступається місцем культурному, не тим стає тваринний світ, знищуються ліси і осушуються болота, розорюються останні незаймані ділянки й цілинні степи, зазнають змін також водний режим і клімат [5, с. 23].

Слід також відзначити, що роль лісу в підтриманні екологічної рівноваги природного середовища велика і багатогранна. Ліси є важливим і найбільш ефективним засобом підтримання природного стану біосфери і незамінним фактором культурного і соціального значення. Завдяки їх водоохоронній, гідрологічній, ґрунтозахисній та іншим корисним функціям ґрунти оберігаються від водної і вітрової ерозії, а річки – від висихання та замулення. Вплив лісу на гідрометеорологічний процес приводить до пом'якшення клімату, а це сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Разом з тим ліси виконують важливу господарську функцію. Вони є джерелом деревини – цінної сировини для різних галузей виробництва: промисловості, транспорту і сільського господарства. Тому стає зрозумілим їх велике значення у збереженні природного середовища.

Сьогодні ні в кого не виникає бажання суперечити та доказувати протилежне, що лісам в рослинному покриві Землі належить провідна роль як за зайнятою площею, так і за функціональним призначенням. Лісові екосистеми містять найбільшу кількість біотопів і переважну кількість наземних видів рослин, тварин, грибів, та мікроорганізмів світу. В найзагальнішому значенні вони забезпечують головні модуси екзистенціальних, духовних цінностей, промислові та споживчі продукти, захист ґрунтів і водних ресурсів, регуляцію клімату і водного стоку, утилізацію двоокису вуглецю, умови існування і простір для тварин і людини, підтримку регіональних екосистем і, нарешті, завдяки провідній ролі в кругообігу речовин, енергії та інформації, функціонування біосфери та підтримку її екологічної рівноваги.

Враховуючи вище вказане, ми пропонуємо наступні шляхи вирішення даної проблеми:

першим і головним є термінове прийняття конвенції з лісової рослинності або принципів щодо глобального збереження та збалансованого розвитку лісів усіх типів;

по-друге, необхідно розробити нову модель лісового господарства України, яка б базувалася на принципах збалансованого розвитку з урахуванням екологічного, соціального та сировинного значення лісів.

Список використаної літератури:

1. Андрієвський І. Д., Коржнев М.Н., Шеляг-Сосонко Ю.Р. та ін. «Природно-ресурсний аспект розвитку України». – К. 2001. – 110 c.

2. Роль лісу в екологічній стабілізації стану агроланджафтів: http://www.bestreferat.ru/referat-120714.html

3. В.М. Удод Роль лісу в екологічній стабілізації стану агроланджафтів // Збірник нау. праць. – К. 2011. – С. 120

4. Заповітна справа: http://bibl.kma.mk.ua/pdf/posibnuku/2/17.pdf

5. Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи. / За ред. Шеляг-Сосонка Ю.Р. – К.: Хімджест, 2003. – 248 с.

Науковий керівник – Г.І. Волкова, старший викладач кафедри економико-правових дисциплин ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка.

Ця робота представлена на конкурс науков их робіт студентів „Экономико-правовые проблемы: вызовы современности”, який проводиться на кафедрі економіко-правових дисциплін луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.