Діагностика інтелектуального капіталу підприємства як інструмента підвищення конкурентоспроможності

В умовах постіндустріального розвитку економіки, який зумовлює поступову інтелектуалізацію національної системи обліку, поява нових термінів: «інтелектуальний капітал», «інтелектуальні ресурси» призвела до виникнення проблем їх оцінки та нормативних аспектів їх відображення. Про це свідчать дослідження таких науковців, як Голов С., Бутинець Ф., Грінько А., Завгородній В., Нидлз Б., Уолл Н. та інші. В наукових працях все більше наголошується на необхідності спрямувати зусилля на вивченні інтелектуальних ресурсів, процесів їх відтворення,методичного забезпечення їх обліку, що є фактором підвищення конкурентоспроможності підприємств, а тому й цілого регіону.

Природа поняття «інтелектуальний капітал» досліджувалася багатьма західними економістами, які визначали його як сукупність знань персоналу, а також того, що забезпечую конкурентні переваги підприємства на ринку (управлінські навички, технології, патенти). Поєднані разом, ці знання становлять інтелектуальний капітал. Ними розглянуто специфіку сучасної економіки як породження інформаційної ери та інтелектуального капіталу – як джерела цінності компаній і запоруки їх успішного розвитку. При цьому знання, якими володіє компанія (організація), визнано основою такого капіталу для одержання переваг перед конкурентами [1].

Едвінссон Л. та Мелоу М. виділяли дві форми інтелектуального капіталу, породжені людськими знаннями, що визначають цінності, які підвищують ринкову вартість компанії: людський капітал (human capital) – сукупність знань, практичних навичок і творчих здібностей персоналу компанії у виконані поточних завдань, та структурний капітал(structural capital) – технологічне і програмне забезпечення, організаційна структура, патенти, торгові марки. Інтелектуальний капітал визначається як знання, які можна конвертувати у вартість [2].

Формування основи теоретичних поглядів на визначення і структуру інтелектуального капіталу стимулювало подальші дослідження в цьому напрямі, тому що особливе місце в забезпеченні розвитку виробництва, зростанні вартості підприємства в цілому та нарощуванні конкурентних переваг займають саме його елементи. Ефективно використані інтелектуальні ресурси є запорукою раціонального впровадження та застосування новітніх технологій висококваліфікованими працівниками.

Сьогодні більшість інтелектуальних активів ніяк не ідентифікуються та не відображаються в бухгалтерському обліку, що практично унеможливлює відображення майбутніх доходів підприємства від їх використання. Такі активи згідно із стандартами бухгалтерського обліку не визнаються нематеріальними та підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Це витрати на дослідження, на підготовку і перепідготовку кадрів, витрати на рекламу та просування продукції, створення, реорганізацію й переміщення підприємств або його частин та витрати на підвищення ділової репутації.

Термін «інтелектуальний капітал» визначають як сукупність людських, технологічних та ринкових ресурсів, використання яких призводить до отримання понаднормових прибутків підприємства у процесі його діяльності . Інтелектуальні ресурси формують основні складові інтелектуального капіталу, які розподіляються за відповідними групами:

Людський капітал - капітал, втілений у працівниках підприємства у вигляді знань, навичок, здібностей, а також безпосередньо внутрішні цінності, культура управління підприємством в цілому;

Технологічний капітал - технічне та програмне забезпечення, патенти, торгові марки, зв’язки;

Ринковий капітал – ділова репутація та зв’язки з покупцями (ступінь проникнення, розповсюдження, впевненість у тому, що покупець буде і надалі віддавати перевагу саме цьому підприємству).

Діагностику інтелектуального капіталу запропоновано проводити у наступному порядку (рис.1).

I етап. Оцінка вартості інтелектуального капіталу

II етап. Дослідження основних факторів впливу на формування інтелектуального капіталу

III етап. Відображення інформації про інтелектуальний капітал у бухгалтерському обліку

Рис.1. Діагностика інтелектуального капіталу

На першому етапі здійснюється оцінка інтелектуального капіталу, яка можлива лише тоді, коли інтелектуальний актив може бути ідентифікований, достовірно оцінений та існує ймовірність отримання економічної вигоди від його використання. Вартість більшості прав на винаходи, ноу-хау, корисні моделі - сукупна, тобто формується у результаті здійснення витрат на дослідження та розробку. Отримання вигоди від їх використання очікується у майбутніх звітних періодах, тому оцінка підприємства та його активів зростає.

Однак встановити, наскільки збільшився дохід від реалізація продукція або послуг чи зменшилися витрати або отримані інші економічні вигоди в періоди здійснення цих витрат важко. З цього приводу А. Дребін вважає, що такі витрати необхідно списувати в періоди їх виникнення, тому що період отримання від них доходів невідомий [3], а на думку А. Мілбарна необхідно здійснювати їх повну капіталізацію с подальшою амортизацією [4]. У сучасних дослідженнях основним методом оцінки вартості інтелектуальних активів є дохідний, оскільки компанії, які мають великий «знаннєвий потенціал» у своєму розпорядженні створюватимуть унікальні знання, що не можуть бути порівняні.

На другому етапі діагностики інтелектуального капіталу оцінюються фактори впливу на нього. Показники впливу на основні складові інтелектуального капіталу запропоновано у табл.1.

Таблиця 1.
Фактори впливу на інтелектуальний капітал

Останнім етапом діагностики інтелектуального капіталу є формалізація обліку його основних частин, тобто саме відображення їх у бухгалтерському обліку. Згідно з чинними стандартами не всі компоненти інтелектуального капіталу відображаються на балансі підприємства.

Значна частина інтелектуальних активів, які потрібні для розвитку підприємства не визнається традиційною системою обліку, що призводить до втрати частини бухгалтерської інформація, яка є дуже важливою для визначення балансової вартості підприємства, що зазнає постійних змін.

Розширення номенклатури нематеріальних активів інтелектуального капіталу вимагає збільшення і поповнення новим змістом сформованого кола облікових об’єктів цієї групи, оскільки досі за традиційною обліковою системою продовжують відображати витрати на формування компонентів інтелектуального капіталу через об’єкт «нематеріальні активи» як витрати, які протиставляють поточним доходам, хоча певні витрати необхідні для отримання переваг у майбутньому.

Стандартні методи обліку не дозволяють враховувати постійну інновацію та оптимізацію виробництва, розвиток інтелектуальних ресурсів підприємства та поліпшення якості продукції. Тому структурні зміни у системі обліку та національних стандартах дозволять мінімізувати втрати бухгалтерської інформації, яка є дуже важливою для оцінки бізнесу і прийняття рішень з інвестування капіталу.

Неправильна оцінка окремих об’єктів обліку нематеріальних активів у складі інтелектуального капіталу призводить до неправильної інтерпретації результатів господарської діяльності, втрати значної частини бухгалтерської інформації, прийняття неправильних управлінських рішень відносно реальної вартості підприємства та її активів, що у значній мірі зменшую конкурентоспроможність підприємства в цілому.

Література

1. Stewart T. Intellectual Capital: The New Wealth of Organizations. – NY. – L: Doubleday / Currency, 1997. – P. 67.

2. Эдвинссон Л., Мэлоун М. Интеллектуальный капитал. Определение истинной стоимости компании // Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология / Под ред. В. Л. Иноземцева. – М., 1999. – 640 с.

3. Dreblin Allan R. Accounting for Proprietary Research // The Accounting Review. – July, 1996. – P. 425.

4. Milburn J. A. A Look at Problems in Research and Development Accounting // Canadian Chartered Accountant. – June, 1968. – P. 404-408.

Науковий керівник – Афанас`єва Інна Іванівна, к. е. н., доцент СНУ ім. Даля

Ця робота представлена на конкурс науков их робіт студентів „Економіка та право: проблеми та тенденції”, який проводиться на кафедрі економіко-правових дисциплін Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка