Фінансова криза в Україні

З огляду на те, що кризи надзвичайно різноманітні як за своїми причинами, так і за проявами, не існує усталеної, прийнятої всіма точки зору щодо більшості аспектів даної проблематики. Дискусія між вченими, чиновниками і підприємцями свідчить, що вони по різному розуміють поняття кризи.

Криза – це багатоаспектна економічна категорія , система поглядів на економічну сутність якої перебуває в стані розвитку. Під кризою слід розуміти фактичний або потенційно можливий стан нестійкого функціонування системи, в якому може опинитися будь-яка з її підсистем. При цьому криза є результатом взаємодії шоків і вразливості.

Існують такі види кризи:

Біржова криза – масовий розпродаж акцій та облігацій на фондовій біржі, спричинений різким падінням курсу цінних паперів.

Валютна криза – різкі коливання валютних курсів, девальвація та ревальвація валют тощо.

Грошово-кредитна криза - порушення грошового обігу внаслідок інфляційних процесів в країні.

Економічна криза - відносне перевиробництво товарів, які не знаходять збуту внаслідок обмеженості платоспроможного попиту населення.

Нарешті, фінансова криза - це глибокий розлад фінансової системи держави. Фінансова криза - це криза, яка:
системно охоплює фінансові ринки та інститути фінансового сектору , грошовий обіг і кредит, міжнародні фінанси , державні, муніципальні та корпоративні фінанси;
негативно впливає у середньо- і довгостроковому періоді на економічну активність у середині країні й на динаміку добробуту населення;
проявляється:
- у фінансовому секторі й на фондових ринках;
- у сфері міжнародних фінансів;
- у сфері грошового обігу;
- у сфері державних фінансів;
є реалізацією системного ризику і супроводжується ефектом «доміно» оскільки:
- вважається, що фінансова криза одного або кількох фінансових інститутів та компаній реального сектору, сегмента ринку чи систем розрахунків передається в розширюваному обсязі через пересічні зобов’язання на інші групи фінансових інститутів та компаній реального сектору , інші сегменти ринку і системи розрахунків, поступово охоплюючи дедалі більшу частину ринку;
- криза фінансового ринку однієї країни чи групи країн передається іншій країні як «фінансова інфекція» , криза довіри інвесторів , що спричиняє неліквідність ринку.

Фінансова криза на типовому ринку, що формується (яким є також й Україна), характеризується такими знаками:
- зниженням капіталізації ринку акцій – не менше 20%;
- скороченням боргової маси облігації на внутрішньому та зовнішньому ринках за ринковою ціною - не менше 15%;
- ринковим рівнем відсотка - не менше 20%;
- інфляцію в річному вимірі - не менше 20%;
- зростанням відтоку капіталу за кордон - не менше 30%;
- падінням курсу національної валюти – не менше 15%;
- падінням золотих резервів центрального банку - не менше 20%;
- скороченням депозитної бази в банківському секторі – не менше 10 %.

Проблема нестабільності валютно-фінансової системи України має досить специфічні характеристики. З одного боку, кризові явища пов’язані з моделлю економічного розвитку держави та можливостями здійснення відчутних економічних реформ, з іншого – нестабільність у валютній сфері характеризується проблемами внутрішньої та зовнішньої боргової залежності країни. Основні тенденції розвитку останнього десятиліття, навіть із невдачами у перебігу економічних реформ , у цілому підтвердили обраний теоретичний підхід до ринкових перетворень : східноєвропейські та прибалтійські країни, країни, де було реалізовано найважливіші пункти стандартної програми міжнародних фінансових організацій, змогли порівняно швидко подолати трансформаційну кризу. Водночас менш сумлінні й послідовні у здійсненні запропонованої програми країни СНД, зокрема Росія та Україна, ще й досі продовжують боротися за оздоровлення економіки.

Сучасний розвиток валютно-фінансової системи нашої країни характеризуються дією так званих позаекономічних чинників , які відчутно впливають на її розвиток. Це, на нашу думку , чинники «стадної поведінки» , психологічного ризику, епідемічного поширення кризових явищ та суто політичних зрушень, що впливають на поточний або майбутній стан економіки. Проте вітчизняні вчені не виокремлюють зазначені фактори як такі, що здатні спровокувати складний механізм розгортання тенденцій нестабільності.

Натомість перевагу надали дослідженню саме базових макроекономічних показників , не зважаючи на те , що більшість криз , які відбулись в останній декаді минулого тисячоліття, розгортались аж ніяк не на фоні економічного спаду чи рецесії світової економіки. Навпаки , їм передував період економічного пожвавлення , який був наслідком вдало імплементованих стабілізаційних програм та високого економічного зростання.

Фінансова криза - це глибокий розлад фінансової системи держави. Така ситуація потребує швидкого вирішення , якого можна досягнути шляхом послідовних реформ, які в умов не тільки політичної, але й економічної кризи, мають величезне значення для майбутнього України.