Недобросовісна конкуренція в господарському праві

На сучасному етапі економічної та правової реформ одним із найголовніших чинників ринкових перетворень є розвиток конкурентного середовища, захист якого гарантований Конституцією України та забезпечений значним масивом господарсько-правових нормативних актів. Однак наявність широкої нормативної бази сама по собі не свідчить про те, що в Україні дійсно створений та функціонує ефективний правовий механізм, який забезпечує поєднання ринкової конкуренції з недопущенням порушення прав і законних інтересів суб’єктів господарювання, а також інтересів суспільства та держави. Слабкість та недосконалість заходів юридичної відповідальності значно знижують дієвість правових норм, спрямованих на захист конкуренції. Тому одним з актуальних напрямів господарсько-правових досліджень стає концептуальна характеристика юридичної відповідальності за порушення законодавства про захист конкуренції. Це наукове завдання має кардинальний характер, оскільки потребує системного дослідження широкого кола фундаментальних питань: правового аналізу конкурентних відносин, які є об’єктом правового захисту, особливостей їх структури; визначення поняття та класифікації анти конкурентних правопорушень; систематизації та вдосконалення заходів юридичної відповідальності за анти конкурентні правопорушення.

Тема недобросовісної конкуренції в господарському праві була розглянута в наукових працях таких вчених, як С.С. Алексєєва, Б.Т. Базилєва, В.М. Гайворонського, І.І. Дахна, В.І. Єрьоменка, Ю.І. Коробова, Н.М. Корчак, О.Е. Лейста, М.С. Малєїна, В.К. Мамутова, В.С. Мартем’янова, М.І. Панова, С.О. Паращука, І.С. Самощенко, Н.О. Саніахметової, О.О. Чувпила, В.С. Щербини, О.Ю. Юданова та інших. Теоретичні праці таких зарубіжних вчених як Ф. Аріда, Ч. Мюллер, Л. Піппекорн, М. Портер, Д. Тернер, Д. Шапіро.

У соціально-економічному розвитку Україна перебуває на етапі переходу до ринкової економіки, що, як засвідчує світовий досвід, не може існувати без конкуренції. Адже остання дуже важлива для становлення і розвитку економіки нашої держави загалом. Конкуренція є невід’ємною складовою підприємницької діяльності. Це підтверджується тим, що, з одного боку, підприємницька діяльність здійснюється з метою одержання прибутку, і це обґрунтовує прагнення підприємця до пошуку оптимальних економічних рішень для того, щоб вироблені ним товари і послуги користувалися попитом у споживачів. З іншого боку, оскільки в умовах ринку до описаної ситуації прагне кожний суб'єкт підприємницької діяльності, великий прибуток одержить той, хто зробить свій товар конкурентоздатним. У цьому розумінні конкуренція завжди є необхідною умовою підприємницької діяльності в суспільстві, а отже і ринкової економіки, заснованої на товарному виробництві й обміні.

Однак змагальність у середовищі суб'єктів підприємницької діяльності за споживчий попит на ринку може здійснюватись як добросовісно, на чесних звичаях ділового обороту, так і такими методами суперництва, що завдають шкоди підприємцям, споживачам і суспільству загалом. У цьому разі йдеться про недобросовісну конкуренцію - явище вкрай небажане для української держави в період побудови ринкових відносин, що відповідають світовим стандартам.

Останніми роками в Україні у сфері законодавчого регулювання проблем конкуренції зроблено значні кроки.

З прийняттям 7 червня 1996 р. Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" на законодавчому рівні було запроваджено визначення поняття недобросовісної конкуренції: це будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності [2].

Таке саме визначення міститься і у ст. 32 Господарського кодексу України (ГК України) [1].

У главах 2-4 зазначеного нормативного акту визначаються дії, що становлять недобросовісну конкуренцію. Разом із тим названі безпосередньо в ГК України дії не є винятково недобросовісною конкуренцією. Так, в одній із праць В.С. Щербини недобросовісна конкуренція визначається як будь-яке поводження, метод конкурентної боротьби, що суперечать звичаям чесної підприємницької практики, пов'язані з порушенням прийнятих на ринку норм та правил і спостерігаються у відносинах між конкуруючими суб'єктами.

Недобросовісною конкуренцією визнаються:

– неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання;

– створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

– неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці;

– інші дії, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Недобросовісна конкуренція зумовлює юридичну відповідальність осіб, якщо їх дії негативно впливають на конкуренцію на території України незалежно від того, де вчинено такі дії.

До першого виду правопорушень належить неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 33 ГК України неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господарювання визнаються:

– неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки;

– неправомірне використання товару іншого виробника;

– копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника;

– порівняльна реклама. [1]

У гл. 2 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" міститься перелік дій, що вважаються неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господарювання [2].

Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельної марки, інших позначень, а також належних іншій особі рекламних матеріалів тощо, що може призвести до плутання з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет щодо їх використання.

Використання в комерційному найменуванні власного імені громадянина правомірне, якщо до власного імені додається будь-який відмітний елемент, що виключає плутання з діяльністю іншого суб'єкта господарювання.

Неправомірним використанням товару іншого виробника вважається введення в господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи.

Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарювання і введення його в господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до плутання з діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання зумовлено виключно їх функціональним засто­суванням (ч. 5 ст. 33 ГК України ). Але такі дії не вважаються неправомірними, якщо поширюються на вироби, що перебувають під охороною як об'єкти права інтелектуальної власності [1].

Порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами (роботами, послугами) чи діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Не визнається неправомірним порівняння в рекламі у випадках, передбачених законом. У ст. 7 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" зазначається, що не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, достовірні, об'єктивні, корисні для інформування споживачів [2].

Другий вид правопорушень становить створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції.

У ст. 34 ГК України визначається, що перешкодами у процесі конкуренції вважаються дискредитація суб'єкта господарювання, нав'язування споживачам примусового асортименту товарів (робіт, послуг), схиляння до бойкоту суб'єкта господарювання або дис­кримінації покупця (замовника) чи до розірвання договору з конкурентом, підкуп працівника постачальника або покупця (замовника) [1].

У гл. 3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" міститься перелік дій, що вважаються створенням перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції [2].

Дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення в будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Купівлею-продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг із примусовим асортиментом є купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потрібних споживачу або контрагенту.

Схилянням до бойкоту суб'єкта господарювання вважається спонукання конкурентом іншої особи безпосередньо або через посередника до відмови від встановлення договірних відносин із цим суб'єктом господарювання.

Схилянням постачальника до дискримінації покупця є спонукання безпосередньо або через посередника до надання постачальником конкуренту покупця певних переваг без достатніх на це підстав.

Схилянням суб'єкта господарювання до розірвання договору з конкурентом іншого суб'єкта господарювання вважається вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання суб'єкта господарювання – учасника договору до невиконання або виконання в неналежний спосіб договірних зобов'язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування суб'єкту господарювання - учаснику договору безпосередньо або через посередника матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.

Підкуп працівника постачальника - це надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника) безпосередньо або через посередника матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов'язків, що випливають з укладеного чи пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником). До працівника постачальника прирівнюється й інша особа, яка згідно зі своїми повноваженнями приймає рішення від імені постачальника про постачання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або в якийсь спосіб пов'язана з ним [4, c.98].

Підкуп працівника покупця (замовника) - це надання або пропонування йому конкурентом постачальника безпосередньо або через посередника матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання пра­цівником покупця (замовника) службових обов'язків, що випливають з укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальником. До працівника покупця (замовника) прирівнюється й інша особа, яка згідно зі своїми повноваженнями приймає рішення від імені покупця (замовника) про придбання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або в якийсь спосіб пов'язана з ним.

До другого виду правопорушень належить також досягнення неправомірних переваг у конкуренції. Відповідно до ст. 35 ГК України досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання певних переваг стосовно іншого суб'єкта господарювання шляхом порушення законодавства, яке підтверджене рішенням відповідного органу державної влади.

До третього виду правопорушень належать неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею.

Згідно зі ст. 36 ГК України пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання відомості, що не є державною таємницею і розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, а також спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання.

У гл. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначаються дії, що є неправомірними щодо комерційної таємниці [2].

Неправомірним збиранням відомостей, що становлять комерційну таємницю, вважається здобуття протиправним способом зазначених відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди уповноваженої на те особи з відомостями, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому законом порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

Схиляння до розголошення комерційної таємниці - спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування при плануванні чи здійсненні підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до закону комерційну таємницю.

За неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, винні особи несуть відповідальність, що встановлюється законом.

Таким чином, згідно з чинним законодавством України, недобросовісна конкуренція - це будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Недобросовісною конкуренцією визнаються:

– неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання;

– створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

– неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці;

– інші дії, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Недобросовісна конкуренція зумовлює юридичну відповідальність осіб, якщо їх дії негативно впливають на конкуренцію на території України незалежно від того, де вчинено такі дії.

Юридична відповідальність за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції - це охоронні правовідносини, що виникають між компетентним державним органом та правопорушником у зв’язку із застосуванням до суб’єктів анти конкурентного правопорушення примусових штрафних заходів у встановленому процесуальному порядку. Заходи юридичної відповідальності значно відрізняються від заходів захисту, що носять право відновлювальний характер. Юридична відповідальність, як право відношення, виникає з моменту вчинення правопорушення, адже саме на цій стадії особа, що вчинила протиправні дії, зобов’язана прийняти заходи державно-правового примусу, а держава має право вжити ці заходи.

Із проведеного нами дослідження випливає, що чинні норми законодавства, які визначають недобросовісні конкурентні дії суб’єктів господарювання потребують доопрацювання. Наявність конкурентної ситуації є головною ознакою анти конкурентних правопорушень, на цій обставині необхідно акцентувати увагу при подальшому вдосконаленні Закону України " Про захист від недобросовісної конкуренції ". Уявляється доцільним встановити заборону на використання не будь-яких, а лише легітимізованих у встановленому порядку комерційних позначень конкурента.

Список використаних джерел:

1. Господарський кодекс України: Закон України № 436-XII від 16.01.2003р. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закону України № 236/96-ВР від 07.06.1996 р. 2. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2007 - 624 с. Гайворонський В.М. Господарське право України: Підручник. / В.М. Гайворонський, В.П. Жушман - Харків: Право, 2006. - 384 с. 3. Господарське право: Навчальний посібник / Л.А. Жук, І.Л. Жук, О.М. Неживець. - К.: Кондор, 2003. - 400 с. 4. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. – 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Юнірком Інтер, 2008. - 336 с.

Науковий керівник – Калмиков Д.О., к.ю.н., старший викладач кафедри економико-правових дисциплин ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка

Ця робота представлена на конкурс науков их робіт студентів „Экономико-правовые проблемы: вызовы современности”, який проводиться на кафедрі економіко-правових дисциплін луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

Руна